середа, 23 листопада 2011 р.

Матеріали для самоосвіти

1.Що таке Державний стандарт загальної середньої освіти?

Державний стандарт загальної середньої освіти – звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти і гарантії держави щодо здобуття, галузі та розподіл годин  між ними за роками навчання; визначає граничне допустиме тижневе навантаження учня для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Варіативну складову формує навчальний заклад  з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра.

Державний стандарт загальної середньої освіти – це система параметрів, що задає державну норму освіченості, яка відображає суспільний ідеал і враховує реальні можливості освіти в досягненні цього ідеалу.

2.Визначте систему параметрів, що розкривають зміст Державного стандарту початкової загальної освіти.

Базовий навчальний план, стандарти освітніх галузей, які входять в інваріативну складову, система вимірників якості.

3.Виберіть принципи, на яких будується діяльність початкової школи.

Принцип природо відповідність, народність, гуманності, наступності, непереривності, демократизму, доступності, рівності,перспективності, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей.

4.Які компоненти складають зміст освіти?

Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових, фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Зміст освіти полягає у забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, зміст соціальної культури з метою його розвитку. Цей досвід охоплює: знання про природу,суспільство, техніку і         мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постали перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих: досвід ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людей, його вияв у ставленні до навколишнього світу, інших людей.

Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного  розвитку людини) забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості  процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціальне детерміновану єдність у конструюванні реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються в школі.

Зміст освіти – 1)випливає з її основних функцій: залучити молодь до загальнолюдських і національних цінностей;

2)система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень в процесі навчання. Чинники, що впливають за З.о.: а)об'єктивні: потреба суспільства у робочій силі; розвиток науки і  техніки, що супроводжується появою нових ідей, теорій, і докорінними змінами у техніці і технології;  б)суб'єктивні: політика керівних сил суспільства, методологічні позиції вчених;

3)система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, праці;

4)в системі професійної підготовки – обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадянських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури. З.о. обумовлюються освітньо-кваліфікаційними характеристиками та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно рівня розвитку науки, культурного виробництва, суспільства;

5)чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якою повинне оволодіти учень протягом усіх років навчання у школі.

5.У чому конкретизується зміст освіти?

У нормативно-правових документах, навчальних планах та програмах.

6.Що таке дидактика?

Дидактика – галузь педагогіки, що вивчає теорію освіти і навчання; теоретична і нормативно-прикладна наука, яка розкриває сутність і рушійні сили навчання у взаємозв'язку його освітніх, виховних і розвивальних функцій.

7.Дайте визначення методів навчання.                                                                                                

Метод (від гр. methodos ) – шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання – шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання.

 Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання) і діяльності учня(учіння). Учитель здійснює різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчального матеріалу; учень сприймає, осмислює, запам'ятовує тощо цей матеріал. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво, партнерство. Це дозволяє зробити висновок про те, що під методом навчання слід розуміти спосіб упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, спрямованої на досягнення завдань процесу навчання.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємної діяльності вчителя й учнів, спрямований на розв'язання навчально-виховних завдань.

8.Які методи належать до наочних методів навчання.

До наочних – спостереження, демонстрування та ілюстрування.

9.Які методи навчання називають наочними?

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація.

Демонстрація. Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін.. При цьому увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу ходу спостереження та його результатів. І дидактичну цінність має демонстрація реальних предметів, явищ або процесів, що протікають у природних умовах (спостереження за погодою), демонстрація натуральних предметів у робленому середовищі, демонстрація штучних об'єктів у природному середовищі (копія механізму). Штучні замінники натуральних предметів відіграють важливу роль при вивченні всіх предметів. Вони дозволяють ознайомитися з конструкцією, принципами (рельєфом місцевості, будовою квітки, розрізом геометричної фігури), провести безпосередні виміри, визначити характеристики.

 Ілюстрація передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо. Методи демонстрації та ілюстрації використовують для взаємозв'язку: якщо явище чи предмет учні повинні сприймати в цілому, використовується демонстрація; якщо необхідно усвідомити суть явища, взаємозв'язки між його компонентами, використовують ілюстрацію. Результативність ілюстрації залежить від методики показу. Велика кількість ілюстрацій відволікає учнів від з'ясуванні суті явищ, що вивчаються. В окремих випадках доцільно використовувати роздатковий матеріал (гербарії, фотографії, діаграми, таблиці тощо). У сучасній школі для забезпечення якісної ілюстрації використовуються екранні технічні засоби.

10.Які методи навчання називають словесними?

До словесних методів належать: розповідь, пояснення, лекція, бесіда, інструктаж, робота з книгою, навчальна дискусія, диспут.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Роповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного, систематизованого, дохідливого, емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу, зокрема даних про географічне положення і природні умови тієї чи іншої країни; фактів і прикладів з їхніх наукових відкриттів у курсах біології, хімії, фізики, математики, короткої біографії письменника тощо.

У чистому вигляді розповідь використовується рідко. Найчастіше вона містить міркування учителя, аналіз фактів, прикладів тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається.

Бесіда – діалогічний метод викладу навчального матеріалу. Суть бесіди в тому, щоб за допомогою цілеспрямованих і поставлених питань спонукати учнів до актуалізації (пригадування) вже відомих знань і досягти засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень. Метод найчастіше застосовується тоді, коли нова тема є порівняно не складною, а в учнів уже склалися про неї певні уявлення або усталилися життєві спостереження, які дозволяють осмислити і засвоїти знання евристичним шляхом. За призначенням виділяють бесіди вступні або організаційні повідомлення нових знань (сократичні, евристичні та ін.) ; синтезуючі або закріплюючі; контрольно-коректуючі.

Лекція. Від інших методів словесного викладу вона відрізняється: а) більш строгою структурою; б) логікою викладу навчального матеріалу; в)великим обсягом інформації, яка повідомляється; г) системним характером викладу.

Предметом шкільної лекції здебільшого є опис складних систем, явищ, об'єктів, процесів, наявних між ними зв'язкових залежностей, головним чином, причинно-наслідкового характеру. Очевидно, що лекція доречна лише в старших класах. Вже учні мають необхідний для сприймання і осмислення матеріалу лекцій рівень підготовки. Лекція використовується для викладу більшого за обсягом матеріалу, займає цілий урок, а інколи й здвоєні уроки.

11.Що є змістом контролю учнів?

Змістом контролю є виявлення, вимірювання та оцінювання досягнень учнів, які структуровані у програмах, представлені у вимогах до здійснення контролю і оцінювання за предметами.

12.Які види контролю застосовується у початкових класах?

У початкових класах вчителем застосовуються такі види контролю: поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний; державна підсумкова атестація.

13.У якій формі проводиться державна підсумкова атестація у початковій школі?

Формою проведення атестації є підсумкова контрольна робота. Зміст завдань для підсумкових контрольних робіт формується відповідно до вимог Програм для середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи) та методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України.

14.Які види перевірки використовують у початкових класах?

Методи перевірки – це способи взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та вимірювання знань і рівня навчальних досягнень кожним учнем і класом в цілому.

 У початкових класах застосовуються методи: усної перевірки (бесіда, розповідь учня); письмової перевірки (самостійні, контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні завдання тощо); практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження, заповнення таблиць, побудова схем, моделей, перфокарт тощо). Відносно новим є використання тестових завдань, які є стандартизованим засобом перевірки, який цілеспрямовано і економно у часі може кількісно виявити, що учень знає і вміє. Порівняльний аналіз результатів виконання науково обґрунтованих тестових завдань учнями одного класу, школи, району і т. ін. дозволяє об'єктивно виявити стан їх підготовленості, якість змісту, методик.

Для перевірки  у початкових класах можуть використовуватися тести і окремі тестові завдання різної складності, які змістовно охоплюють один предмет або кілька. Залежно від мети контролю тестові завдання можуть передбачати вибір однієї правильної відповіді ( чи двох), конструювання відповіді, з'ясування правильності зв'язків між поняттями, встановлення послідовності тощо.

Учбово-пізнавальна діяльність під час перевірки буває репродуктивною і творчою (частково-пошуковою і пошуковою).

За формою організації учбово-пізнавальної діяльності учнів перевірка може бути: індивідуальною, груповою, фронтальною; у 3-4 класах доцільно включати у процес перевірки завдання на вибір.

15.Що є об'єктами перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів з мови?

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з мови навчання є :

-  мовленнєві уміння з чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма;

-  знання про мову і мовлення, мовні уміння й навички;

-  орфографічні і пунктуаційні вміння й навички;

-  графічні навички письма, техніка, швидкість письма, культура оформлення письмових робіт.

16.Як здійснюється оцінювання мовних знань і вмінь у 2-4 класах?

 Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється в 2-4 класах не менше як двічі на семестр після вивчення певної теми (невеликі за обсягом теми можна об'єднувати, а великі – перевіряти за логічно завершеними частинами).

Для перевірки пропонуються завдання двох типів: 1) завдання, які передбачають вибір одного із запропонованих варіантів відповіді; 2) завдання, що передбачають виконання без опори на запропоновані варіанти відповіді (самостійне утворення форм слова, добір слів за певною ознакою, побудова речень тощо).

У 2 класі учням пропонується чотири завдання: три завдання першого типу (з трьома варіантами відповіді на кожне) і о.з. другого типу. Учням 3-4 класів дають вісім завдань: чотири першого типу (з трьома варіантами відповіді на кожне) і чотири – другого типу.

У 2 класі за кожне правильно виконане завдання учень одержує три бали. У 3-4 класах кожне завдання першого типу оцінюється одним балом, другого типу – двома балами ( якщо таке завдання виконане частково,то учневі зараховується бал).

17. Які графічні навички перевіряються у 2-4 класах?

У 2-4 класах здійснюється перевірка графічних навичок: форми, розміру, нахилу, поєднання літер; культури оформлення письмової роботи і швидкості письма.

Дотримання норм за кожним із зазначених параметрів оцінюється двома балами (в сумі буде 12 балів). За незначне відхилення від норми за тим чи іншим параметром знімається один бал, за значне – 2 бали. Щодо швидкості письма:незначним вважається відхилення від меншого показника норми (2 клас – 15-20 слів, 3 клас – 21-30 слів, 4 клас – 31-40 слів) на 1-5 знаків, значним – на 5 та більше знаків.

18.Яка кількість слів є показником читання вголос у I семестрі 2 класу?  35-45 сл/хв

19.Яка кількість слів є показником читання вголос у II семестрі 2 класу? 50-60 сл/хв

20.Яка кількість слів є показником читання вголос у I семестрі 3 класу ? 65-70 сл/хв

21.Яка кількість слів є показником читання вголос у II семестрі 3 класу? 75-80 сл/хв

22. Яка кількість слів є показником читання вголос у I семестрі 4 класу?  80-85 сл/хв

23. Яка кількість слів є показником читання вголос у II семестрі 4 класу? 90-95 сл/хв

24.У яких класах перевіряється навичка читання мовчки?

Рівень розвитку навички читання мовчки у 3 класі перевіряється у процесі поточного опитування. У 4 класі перевіряється і оцінюється під час поточного опитування, а також у процесі підсумкової контрольної роботи наприкінці першого і другого семестрів. Враховуються такі характеристики цього виду читання: спосіб, розуміння змісту прочитаного, темп читання.

Показники темпу читання мовчки

Клас
I семестр
II семестр
3
85-110 сл/хв
90-140сл/хв
4
100-150 сл/хв
110 -170сл/хв і більше

25. За якими критеріями оцінюють якість читання напам'ять?

Якість читання напам'ять визначається за такими критеріями:

-  правильність, повнота відтворення учнем (ученицею) фактичного змісту тексту;

-  виразність читання (доречність використання інтонаційних, мовленнєвих та позамовних засобів виразності);

-  дотримання орфоепічних норм (літературна вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у мовленнєву потоці, а також наголошування слів та інтонування речень, різних за метою висловлювання).

У дітей органічними порушеннями вимови цей критерій не враховується.

26.Які навчальні досягнення учнів з читання підлягають контролю?

Навички читання вголос і мовчки, читання напам'ять, елементарна обізнаність з колом дитячого читання; смисловий структурний аналіз тексту; літературознавча пропедевтика; робота з дитячою книгою.

27. Що є критеріями оцінювання усної перевірки результатів навчання з математики?

 Критеріями оцінювання усної перевірки результатів навчання учнів є: якості знань та умінь  - повнота і глибина, конкретність і узагальненість, правильність, системність та систематичність, усвідомленість та автоматизація;культура мовлення та послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків, згорнутість, розгорнутість і т.п.); суб'єктивні якості – самостійність,активність, швидкість,оперативність, гнучкість та міцність.

28. Якими критеріями керуються для оцінювання письмових робіт з математики?

Критеріями оцінювання письмових робіт з математики є: правильність виконаної роботи та її обсяг.

29. Чи можна поставити учневі 10 балів за роботу з математики, якщо він допустив 1 грубу і 1 негрубу помилку? Ні.

30.Якої оцінки заслуговує робота з математики, у якій допущено 3 грубі помилки адо 1 груба і 3-4 негрубих помилки, або 2 грубі та 2 негрубі помилки? 7 балів.

31.Які помилки відносяться до грубих помилок, допущених при виконанні завдань з математики?

До грубих помилок належать:

• обчислювальні помилки в завданнях;

• помилки у визначенні порядку виконання арифметичних дій;

•неправильне розв'язання задачі (пропуск дій (дії), неправильний добір дій (дії), зайві дії;

•незакінчене розв'язання задачі чи прикладу;

•невиконане завдання (не приступив до його виконання);

•незнання або неправильне застосування властивостей, правил, алгоритмів, існуючих залежностей, які лежать в основі завдань чи використовуються в ході їх виконання;

•невідповідність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин виконаним діям та отриманим результатам;

•невідповідність виконаних вимірювань та геометричних побудов даним параметрам завдання.

32.Які помилки відносяться до не грубих помилок, допущених при виконанні завдань з математики?

Негрубими помилками є:

•нераціональні прийоми обчислення, якщо ставилась вимога скористатися такими прийомами;

•неправильна побудова чи постановка запитань до дій(дії) під час розв'язання задачі;

•неправильне чи неграмотне з точки зору стилістики або за змістом формулювання відповіді задачі;

•неправильне списування даних  (чисел, знаків) задачі з правильним її розв'язанням;

•не закінчене ( не доведене) до логічного кінця перетворенння;

•помилки у записах математичних термінів, символів;

•відсутність відповіді у завданні або помилки у записі відповіді.

33. Чи правильним є твердження « Дві негрубі помилки, допущені у письмових роботах з математики вважаються за одну грубу?

Дві негрубі помилки вважають за одну грубу помилку.

34. Чи правильним є твердження «Два недоліки у письмовій роботі з математики – 1 негруба помилка, а 4 – 1 груба помилка?

Охайні виправлення є недоліками роботи.

35. Якою є тривалість письмових перевірних робіт 1-4 класах?

Тривалість виконання перевірних письмових робіт: у 2-му класі початкової школи: I семестр – до 20 хв, II семестр – до 30 хв , 3-4 класи – до 35 хв. За цей час учням треба встигнути не лише повністю виконати роботу, а й перевірити її.

36. Які предмети розкривають зміст освітньої галузі «Людина і світ»?

Я і Україна 1-2 кл.
Я і Україна. Природознавство 3-4 кл.
Я і Україна. Громадянська освіта 3-4 кл.
Я і Україна. Довкілля 1-4 кл.

37. Скільки разів на рік здійснюється тематична перевірка знань предметів освітньої галузі «Людина і світ»?

Навчальний матеріал поділяється на блоки. Після вивчення кожного блоку проводиться тематична перевірка ( по 2 рази на семестр - з курсів «Природознавство» і « Громадянська освіта»; 4 рази на семестр – з курсу « Я і Україна. Довкілля»). Тривалість кожної перевірної роботи – 10-15 хв.

38.Які предмети початкової школи не оцінюються в балах?

Предмети з варіативної складової.

39.Які підходи покладено в розробку змісту предмета «Трудове навчання: технічна і художня праця»?

В основу розробки його змісту покладено проектно-ігровий і техніко-технологічний підходи.

40.Скільки разів на семестр здійснюється тематичне оцінювання з фізичної культури?

Від 2 до 4 разів.

41. За якими показниками визначають рівень навчальних досягнень із фізичної культури?

Рівень навчальних досягнень ( початковий, середній, достатній, високий) учитель визначає за показником навчального

нормативу основної групи та за технічними показниками виконання рухової дії.

42. Що не є об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з предмета «Основи здоров'я»?

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з предмета «Основи здоров'я» виділено:

Знання про здоров'я,його складові; здоровий і безпечний спосіб життя; зв'язки і залежності між ними.

Способи навчально-пізнавальної діяльності.

Виконання правил, вказівок, алгоритмічних приписів здорового і безпечного життя, які передбачено програмою.

Досвід творчого застосування набутих способів навчально-пізнавальної діяльності.

Розв'язання реконструктивних і творчих завдань, які реалізуються на програмовому змісті.

Цінності, норми і ставлення.

Ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих; уміння і навички міжособистісних стосунків; потреби і мотиви суспільної, навчально-пізнавальної і трудової діяльності.

43.Що передбачає компетентнісний підхід у освіті?

Уміння дати відповідь на будь-яке питання.

44. Які види перевірки застосовують для оцінювання умінь та навичок мовленнєвої діяльності учнів початкової школи?

Аудіювання, діалог, усний твір і переказ, письмовий переказ.

45.Що є основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності?

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольне списування і контрольний текстовий диктант. Контрольне списування проводиться: в 1 класі – у кінці року, в 2-4 класах – на кінець кожного семестру. Контрольний диктант проводиться в 2 класі – один раз у кінці першого семестру і двічі в другому семестрі;

в 3-4 класах – двічі на кожний семестр.

46.Вкажіть фактори, які впливають на розвиток техніки читання (за І.Федоренком).

Розвиток артикуляційного апарату, кут зору, розширення уваги та пам'яті.

47. Дайте визначення освітньої компетенції.

Освітня компетенція є сукупністю взаємозв'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок досвіду діяльності учня відносно певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно і соціально значущої продуктивної діяльності. Компетенція – це суспільна норма, вимога, яка сама по собі не є характеристикою індивіда. Нею вона стає у процесі засвоєння  і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність.

48. Дайте визначення видів компетентностей.

Компетентність –складне особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певної діяльності знання, уміння,навички, особистий досвід її виконання, ставлення до процесу і результату, вона створює передумови для активних самостійних дій. Отже, компетентність не зводиться тільки до знань, окремих умінь і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Із врахуванням світового досвіду і потреб розвитку української школи у вітчизняній педагогіці визнано три види компетентностей, які характеризують результати навчання на засадах компетентнісного підходу : ключові, між предметні і предметні.

До ключових компетентностей відносяться: уміння вчитися, соціально-трудова, загальнокультурна, інформаційно-комунікативна, здоров'язбережувальна , соціальна. Ключові компетентності є наскрізними інтегрованими утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв'язку урочної і позаурочної роботи, у взаємодії з соціумом.

Міжпредметні компетентності формуються у взаємозв'язку змісту і методик предметів однієї чи різних освітніх галузей.

Предметні компетентності забезпечуються засобами одного предмету, їх зміст і структура чітко відповідають певним елементам навчального змісту. Предметні компетентності молодших школярів визначаються на основі вимог до навчальних досягнень учнів, які вказано у програмах кожного предмету.

49.Дайте характеристику основних функцій контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів.

Основними функціями контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів є: мотиваційна, діагностувальна, коригувальна, прогностична,навчально-перевірювальна,розвивальна, виховна.

Контроль і оцінювання в процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх учбово-пізнавальної діяльності. Так, оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

Діагностувальна функція контролю дає змогу учителеві виявити прогалини і помилки в знаннях і вміннях відповідно до поставлених цілей, з'ясувати причини їх виникнення  і відповідно коригувати учбово-пізнавальну діяльність школярів та способи управління нею. Зауважимо, що в процесі контролю відбувається «коригування», а не «доучування».

Отримані результати контролю використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета в цілому, передбачення засобів удосконалення результатів досягнень окремих учнів.

Навчально-перевірювальна функція контролю полягає насамперед у поліпшенні якостей знань та вмінь молодших школярів. Так, організація перевірки в логічній послідовності  - з одного боку, та вимога повноти й обґрунтування відповідей  - з іншого, забезпечують систематизацію і узагальнення засвоєного змісту. Спонукання дітей до використання результатів спостережень, прикладів з власного життя поглиблює і розширює їхні знання і вміння. Усне або письмове виконання перевірних завдань сприяє їх осмисленню, усвідомленню та закріпленню, застосування за зразком, за аналогією та у нових ситуаціях.

50.Характеристика видів контролю, які застосовують у початковій школі.

У початкових класах вчителем застосовуються такі види контролю : поточний, періодичний, тематичний, семестровий,

річний; державна підсумкова атестація.

Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання), їх зміст, послідовність, взаємозалежність, час проведення визначаються специфікою навчальних предметів.

Поточний контроль здійснюється в процесі поурочного вивчення теми. Особливість цього виду контролю в тому, що він є компонентом процесу оволодіння навчальним матеріалом уроку. Це визначає його основні цілі: встановлення стану розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем уроків, закріплення знань, умінь і навичок , їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу. Результати поточної перевірки  на самостійному етапі в структурі уроку оцінюються в оцінних судженнях або в балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час його засвоєння, систематизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах виставляється тільки за достатньо повні і правильні відповіді.

Інформація, отримана в процесі поточного контролю, є основою для коригування методики роботи вчителя на уроці, запобігання відставання окремих учнів, коригування учіння, необхідною умовою досягнення поурочних цілей , враховується у планування наступних уроків.

Періодичний контроль має на меті визначення й оцінювання сформованості загальнопредметних умінь і навичок (аудіювання, читання, усне мовлення тощо), якими оволодівають учні в процесі вивчення окремих предметів. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється періодично, шляхом організації фронтальної та індивідуальної діяльності школярів. Періодичність перевірки та вимоги до її змісту, оцінювання й обліку результатів конкретизуються в рекомендаціях з окремих предметів.

Тематичний контроль (перевірка й оцінювання) як правило здійснюється після опанування програмової теми чи розділу. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, її розподіляють на логічно завершені частини – підтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то об'єднують з однією або кількома наступними темами. Отже, одиницями тематичного контролю з різних предметів можуть бути: програмова підтема, тема, кілька тем, розділ. Об'єднання програмових тем здійснюється не механічно, а з урахуванням логічної структури їх змісту, взаємозв'язку між темами.

Тематичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння певною, достатньо завершеною частиною навчального матеріалу відповідно до структурних елементів предметної компетентності .

51. оцінювання аудіювання у початкових класах.

Перевірка аудіативних умінь здійснюється фронтально в 2-4 класах у кінці кожного семестру.

Для цього використовується незнайомий текст художнього стилю і запитання з варіантами відповіді. У 2 класі пропонується 4 запитання з двома варіантами відповіді на кожне, у 3-4 класах – 6 запитань з трьома відповіді на кожне.

У 2 класі за кожну правильну відповідь на запитання учень одержує 3 бали, в 3-4 класах – 2 бали.

52. Оцінювання діалогічного та монологічного мовлення.

Перевірка сформованості усного (діалогічного і монологічного) мовлення здійснюється індивідуально в 2-4 класах наприкінці кожного семестру.

Рівень сформованості діалогічного мовлення в  2-4 класах рекомендується перевіряти у першому семестрі.

Перевірку усного монологічного мовлення рекомендується здійснювати в 2-4 класах у другому семестрі. У 2 класі перевіряється вміння будувати усний переказ, у 3-4 класах – усний твір.

Письмовий переказ проводиться в 3 класі у кінці навчального року, в 4 класі – у кінці кожного семестру.

За усне висловлювання (переказ, твір) ставиться одна оцінка – за зміст.

За письмовий переказ виставляється дві оцінки: за зміст і за грамотність. У журнал заноситься тільки оцінка за зміст.

53.Оцінювання читання.

Перевірка сформованості вміння читати в 1 класі здійснюється індивідуально наприкінці навчального року на матеріалі, в якому використано всі букви алфавіту, склади різних типів.

У 2-4 класах сформованість читацьких умінь перевіряється на уроках читання.

54.Оцінювання навички читання вголос.

Перевірка розвитку навички читання вголос у 2-4 кл. здійснюється індивідуально у процесі поточного контролю і підсумкового ( в кінці першого і  другого семестрів). Перевіряються всі якості навички читання вголос (правильність, усвідомленість, темп, виразність).

Для читання учневі пропонують незнайомий художній, науково-художній текст, який у кожній віковій групі відрізняється обсягом, складністю змісту, мовою, побудовою речень, шрифтом і т.ін.

Розвиток уміння читати виразно перевіряється лише після попередньої підготовки учнів.

       З особливою увагою педагог ставиться до дітей, які мають психофізіологічні вади: заїкання, поганий зір, природну уповільність. Під час оцінювання це не є підставою для зниження бальної оцінки. Контроль за якістю читання у таких дітей здійснюється під час поточного опитування. Примітка: під час оцінювання вчитель не знижує бал, якщо темп читання несуттєво нижчий від нормативного, але при цьому учень достатньо повно розуміє зміст прочитаного.

55. Оцінювання навички читання мовчки.

Рівень розвитку навички читання мовчки у 3 класі перевіряєтьсяу процесі поточного опитування. У 4 класі перевіряється й оцінюється під час поточного опитування, а також у процесі підсумкової контрольної роботи наприкінці першого і другого семестрів. Враховуються такі характеристики цього виду читання: спосіб, розуміння змісту прочитаного, темп читання.

Примітка:перше (менше) число у кожному із зазначених показників визначає обов'язковий рівень, досягнення якого впливає на оцінювання; друге число вказує на бажаний (перспективний) результат розвитку читацького уміння і використовується переважно для самоконтролю і самооцінки учня.

Розуміння прочитаного виявляється за допомогою завдань тестового характеру:  школярам пропонують 12 запитань за текстом з трьома варіантами відповідей на кожне. Запитання охоплюють фактичний зміст твору, окремі особливості художньої мови, розуміння слів і висловів ужитих  у прямому і переносному значеннях, визначення головної думки тексту. Правильна відповідь на 1 запитання оцінюється 1 балом.

Учням, у яких темп і спосіб читання не відповідають нормативним показникам, знижується оцінка на 1 бал.

56. показники темпу читання вголос і мовчки.

Показники темпу читання вголос

Клас
I семестр
II семестр
2
35-45 сл/ хв
50-60 сл/хв
3
65-70 сл/хв
75-80 сл/хв
4
80-85 сл/хв
90-95 сл/хв

Показники темпу читання мовчки

Клас
I семестр
II семестр
3
85-110 сл/хв
90-140 сл/хв
4
100-150 сл/хв
110-170 сл/хв

57.Оцінювання читання напам'ять.

Якість читання напам'ять визначається за такими критеріями:

-  правильність, повнота відтворення учнем ( ученицею) фактичного змісту тексту;

-  виразність читання (доречність використання інтонаційних, мовленнєвих та позамовних засобів виразності);

-  дотримання орфоепічних норм (літературна вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у мовленнєвому потоці, а також наголошування слів та інтонування речень, різних за метою висловлювання).

У дітей з органічними порушеннями вимови цей критерій не враховується.

Вимоги до якості читання напам'ять є наскрізними для учнів 2-4 класів і носять рекомендаційний характер.

Перевірка читання напам'ять здійснюється індивідуально у процесі поточного контролю.

Вчитель може роззосередити ( проводити протягом 2-3 уроків) перевірку читання учнем (ученицею) напам'ять вірша чи прозового твору, які визначені для обов'язкового вивчення. У класному журналі результати цього виду перевірки фіксуються на лівій сторінці класного журналу (без зазначення дати) окремою колонкою «вивчення напам'ять».

Перевірка вивчення напам'ять творів малих жанрів (скоромовок, прислів'їв,приказок) проводиться в процесі поточного оцінювання.

58. Що є об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з математики?

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з математики є знання, уміння та навички, засвоєння яких передбачено програмою з математики для початкової школи, здатність застосовувати вивчений матеріал під час розв'язування завдань.

59. Усна перевірка знань, умінь і навичок учнів з математики?

Усна перевірка знань, умінь і навичок учнів з математики.

Критеріями оцінювання усної перевірки результатів навчання учнів є : якості знань та умінь – повнота і глибина, конкретність і узагальненість, правильність, системність та систематичність, усвідомленість та автоматизація; культура мовлення – це послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків, згорнутість та розгорнутість і т.п.); суб'єктивні якості – самостійність, активність, швидкість, оперативність, гнучкість та міцність.

60. Що є об'єктами перевірки та оцінювання курсу «Я і Україна. Навколишній світ», «Природознавство»,

«Громадянська освіта», «Довкілля»?

Об'єктами перевірки та оцінювання з цього курсу (навколишній світ) є:

а) знання фактичного матеріалу:

прізвища, імені, домашньої адреси;

імені батьків,найближчих родичів;

назви своєї держави,її столиці;

основних правил поведінки в громадських місцях ( у храмі, музеї,бібліотеці, транспорті тощо);

трьох –чотирьох назв кожної групи рослин і тварин своєї місцевості та їх істотних ознак;

б) уявлення про:

національно-державну символіку нашої держави (герб, прапор, гімн);

найпростіші права й обов'язки дитини, загальновизнані права людини (рівноправність людей; право кожної людини на життя, на працю, на вільний вибір роботи, на відпочинок і дозвілля; право на освіту);

основні історичні пам'ятки рідного краю;

основні заняття населення рідного краю;

різноманітність живої і неживої природи довкілля та рідного краю;

взаємозв'язки у природних явищах;

взаємозв'язки у соціальних явищах;

взаємозв'язки між природними й соціальними явищами (залежність живої природи від ставлення до неї людини;

залежність людини від об'єктів природи);

в) елементарні поняття:

пори року (осінь, зима, весна, літо);

дерева, кущі, трав'янисті рослини;

звірі, комахи, птахи;

родина, рідня, родовід;

народний календар.

г)практичні й інтелектуальні вміння;

дотримуватися основних правил раціональної організації праці, правил поведінки учня;

відтворювати інформацію за допомогою плану, ілюстрацій, схеми тощо; самостійно відтворювати інформацію у логічній послідовності;

спільно працювати в парі, невеликій групі, колективі;

спостерігати за змінами в природному і соціальному оточенні;

визначати взаємозв'язки між минулим і сучасним, сучасним і майбутнім;

аналізувати предмети за певними ознаками ( кольором, формою,розміром), порівнювати за цими ознаками;

встановлювати найпростіші зв'язки у природному та соціальному оточенні на основі власних спостережень, результатів

дослідницької та практичної роботи;

аналізувати та обґрунтовувати свої дії, передбачати їх наслідки;

виконувати правила поведінки в природі, соціальному оточенні, оцінювати приклади позитивного й негативного ставлення,

брати участь в елементарній природоохоронній діяльності;

орієнтуватись на народні традиції у ставленні до природи.

Громадянська освіта

3-4 класи

Об'єктами контролю у курсі є такі суспільствознавчі аспекти:

знання,  які відображають види соціального досвіду, передбачені навчальною програмою (переважно на рівні уявлень і понять);

досвід здійснення способів діяльності в соціальній сфері;

досвід творчого застосування набутих способів діяльності в змінених ситуаціях;

досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до різноманітних видів діяльності, зокрема навчальної.

Об'єктами контролю у процесі  навчання природознавства є:

знання ( у формі фактів, уявлень, понять) про предмети і явища природи, взаємозв'язки між ними;

уміння виконувати різні види учбово-пізнавальної діяльності щодо об'єктів природи та інформації про них;

уміння застосовувати спеціальні методи пізнання об'єктів природи (дослід, практичну роботу, спостереження);

уміння цілеспрямовано виконувати практичні дії з об'єктами природи;

уміння оцінювати об'єкти природи, а також поведінку свою й інших людей у природі.

61. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з курсу «Я і Україна. Навколишній світ»,

«Природознавство», «Громадянська освіта», «Довкілля»?

Навколишній світ. Учитель заохочує і відзначає емоційно-вольове, моральне, естетичне ставлення до природного і соціального оточення до самого себе, до людей, до одержуваних знань у процесі пізнавальної діяльності:

мотиви позитивних учинків (учитель обґрунтовує їх моральний зміст);

стосунки в колективі (зацікавленість у спільній справі, взаємодопомога, щирість, чесність, справедливість:у стосунках між дітьми виникають і негативні риси : злість, жадібність,заздрість, хитрість, лінощі. Не називаючи конкретних імен, учитель висловлює оцінні судження до цих негативних проявів поведінки);

усвідомлення дитиною своїх слабких і сильних сторін; уміння керувати власними почуттями, настроями відповідно до конкретних подій; уміння оцінювати свої почуття та переживання;

дотримування правил спілкування ( уважно слухати співрозмовника, не перебиваючи його, вміти висловити незгоду щодо думки співрозмовника так, щоб не образити його), правил гостинності;

розв'язання проблемно-оцінних ситуацій;

вшанування традицій українського народу, знання свого родоводу;

орієнтування у надзвичайних ситуаціях ( не розгублюватися, володіти елементарними навичками само- і взаємодопомоги).

Громадянська освіта. Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів визначено:

обсяг інформації про предмети і явища соціальної дійсності; її якість (знання конкретних фактів, правил чи зв'язків і залежностей);

активність ( від репродуктивної до творчого вираження ) у набутті досвіду спілкування, поводження, взаємодії у праці,

навчанні, грі; прогнозуванні результатів власних вчинків; випробуванні різних соціальних ролей;

вияв інтересу до навколишньої дійсності,надання переваги знанням, які можна здобути самостійно з різних джерел;

зосередженість на досягненні результату, прагнення до успіху;

вияви громадянських почуттів у різноманітних ситуаціях (обов'язку, патріотизму, відповідальності тощо).

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства визначено:

якості засвоєння учнями природознавчих уявлень і понять та властивості сформованих умінь;

рівень оперування природознавчими знаннями ( репродуктивний, реконструктивний і творчий) у визначених програмою видах практичної і учбово-пізнавальної діяльності;

рівень сформованості різних груп умінь (копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);

рівень оволодіння досвідом творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий);

рівень оволодіння досвідом емоційно- ціннісного ставлення до природи, до самого себе та інших людей в природі.

Довкілля. При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховуємо ступінь сформованості у них компетентностей:

навчальної, загальнокультурної, комунікаційної, громадянської, соціальної, інформаційної, здоров'язберігаючої.

62. Продовжте речення «Активізація пізнавальної діяльності учнів – це ….»

Управління активністю учнів традиційно називають активізацією. Головна мета активізації – формування активної самостійної пізнавальної діяльності учнів у засвоєння ними змісту освіти.

Це застосування вчителем спеціальних методичних засобів з метою стимулювання, приведення в діяльний стан інтелектуальних, моральних та фізичних сил учнів для досягнення конкретної  мети.

63. Що таке Базовий навчальний план?

Базовий навчальний план початкової школи ( далі – Базовий навчальний план) є складовою Державного стандарту загальної середньої освіти. Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів для початкової школи є основоположним документом Державного стандарту. Він дає цілісне уявлення про зміст і структуру цього рівня освіти, погодинне співвідношення між освітніми галузями, визначає гранично допустиме навантаження учнів та загально річну кількість годин.

Базовий навчальний план складається з таких освітніх галузей: мови і літератури, математика, здоров'я і фізична культура, технологія, мистецтво, людина і світ, які побудовані за змістовими лініями.

Базовий навчальний план – це концентроване вираження освіти, основоположна складова Державного стандарту загальної середньої освіти.

64.Що таке пізнавальна активність учнів?

Ставлення учня до учіння учителі-практики зазвичай називають активністю. Активність визначає ступінь входження учня в предмет його діяльності: готовність виконувати навчальні завдання, намагання виконувати діяльність самостійно, свідоме виконання завдань, систематичність учіння, намагання підвищити свій освітній рівень тощо.

65.Продовжте речення «Єдиний шкільний режим грамотного письма та культури мовлення – це ………………» сукупність педагогічних вимог, які ставляться до усної й писемної мови учнів та вчителів. Дотримання вимог Є.ш.р. сприяє підвищенню рівня грамотності й культури мови учнів.

Система вимог державних органів управління освітою до оформлення усіх видів документації, культури навчального

спілкування.

66. Що означає термін «Єдність дидактичних вимог до учнів»?

Єдність дидактичних вимог до учнів  -- додержання всіма педагогами однакових вимог до поведінки, способів діяльності учнів, оформлення письмових робіт тощо; є неодмінною умовою наступності у навчанні, формування загально навчальних умінь і навичок.

67. Які уміння і навички учнів є загальнонавчальними?

Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнем оволодіння загальнонавчальними вміннями і навичками .

До їх складу входять: організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання);

загальнопізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати, запам'ятовувати й відтворювати матеріал); загально мовленнєві (основні елементи культури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів).

Згадані види загальнонавчальних умінь і навичок функціонують у системі міжпредметних зв'язків і безперервно протягом усього періоду початкового навчання.

68.Розкрийте суть поняття медіа-освіти.

Медіа-освіта – напрям сучасної педагогіки, який передбачає вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно, відео тощо), підготовку їх в сучасному інформаційному світі, опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію, особливо за допомогою технічних засобів.

Серед напрямків медіаосвіти, спрямованих на формування загальної культури особистості й естетичної культури зокрема, незалежних від подальшого професійного спрямування молодої людини, теоретики відокремлюють наступні : 1) медіаосвіту як частину загальної освіти школярів, що навчаються в звичайних загальних школах, середніх спеціалізованих навчальних закладах, яка у свою чергу, може бути інтегрована з традиційними дисциплінами або автономна (спеціальна, факультативна, в гуртках та інша); 2)медіаосвіту в закладах додаткової освіти  та центрах дозвілля (будинках культури, центрах позашкільної роботи, естетичного та художнього виховання та інші.); 3)дистанційну медіаосвіту школярів, студентів і дорослих за допомогою телебачення, радіо, системи «Інтернет»; 4)самостійну /безперервну медіаосвіту (теоретично може здійснюватися протягом всього життя людини).

Медіаосвіта тісно пов'язана не лише з педагогікою і художнім вихованням, а й з такими галузями гуманітарного знання, як мистецтвознавство (включно кінознавство, літературознавство, театрознавство), культурологія, історія (історія світової художньої культури та мистецтва), психологія (психологія мистецтва, художнього сприйняття, творчості) та інші. У відповідь на запити сучасної педагогіки розвитку особистості медіаосвіта відповідно розширює спектр методів і форм проведення занять з учнями. Власне комплексне вивчення преси, кінематографа,телебачення, відео, реклами, інтернету, віртуального комп'ютерного світу (що синтезує риси майже всіх традиційних засобів масової

комунікації) допомагає виправити, наприклад, такі істотні недоліки традиційної художньої освіти, як одностороннє, ізольоване одне від одного вивчення літератури, музики або живопису.

Медіаосвіта передбачає методику проведення занять з використанням проблемних, евристичних, ігрових та інших продуктивних форм навчання, які розвивають індивідуальність учня, самостійність його мислення і стимулюють його творчі здібності через залучення до творчої діяльності, сприймання, інтерпретації та аналізу структури медіатексту,

засвоєння знань про медіа культуру. При цьому медіаосвіта, поєднуючи лекційні та практичні заняття, є своєрідним залученням учнів до процесу створення медіакультурних творів тобто занурює аудиторію до внутрішнього світу основних медіапрофесій, що є можливим як в автономному варіанті, так і в процесі інтеграції у традиційні навчальні предмети. Для того щоб бути медіаграмотним, потрібно вивчати не лише те, як сконструювати той чи інший медіа текст, але також і те, як конкретний текст виражає різні політичні, ідеологічні, економічні, соціокультурні, етичні та естетичні інтереси.

 Аспект доступу до медіа (включаючи термінологію)

Молодший шкільний вік – використання медіа для :

інформації та розваги;

найпростіших дослідницьких робіт;

навчання;

оцінки мови медіатекстів і деяких їх форм і жанрів (новини, анімація, реклама, драма тощо);

знання термінології найважливіших частин медіаобладнання (камера, проектор, комп'ютер, слайд і т.д.), уміння виконувати основні операції на цьому обладнанні;

уміння розрізняти частини медіа тексту (наприклад,кадри);

знання основних медіапрофесій (журналіст, режисер, оператор,і т.д.)

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Тут медіаосвіта має найгрунтовнішу теоретичну базу.

Головний принцип: розуміння медіатекстів; вибірковість у перегляді тих чи інших програм.

За Л.Мастерманом:

«Медіаосвіта – це не оцінювання творів медіакультури,а процес їх дослідження; вивчення стосунків медіа і людини».

Обговорити з дітьми:

1)                      хто автор конкретної публікації та кому належить видання, в якому з'явилась публікація;

2)                      яким способом (мовним, за допомогою яких аргументів) автор досягнув впливу на читача;

3)                      як навколишній світ репрезентовано в медіа;

4)                      кого можна вважати авдиторією медіа;

5)                      чи була б публікація написана інакше, якби була зроблена для іншої авдиторії.

18 принципів медіаосвіти

69. Розкрийте ознаки особистісно орієнтованого навчання

Сьогодні у педагогічній науці яскраво заявляє про себе особистісно орієнтований підхід, який забезпечує створення нових механізмів навчання і виховання та ґрунтується на принципах глибокої поваги до особистості, самостійності особи.

Особистісно орієнтований підхід має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес,наповнити його високими морально-духовними переживаннями,утвердити принципи справедливості і поваги,максимально розкрити потенційні можливості дитини,стимулювати її до особистісно розвивальної творчості.

    Ознаками цієї технології є,на мою думку,такі:

-  учень усвідомлює мету уроку як важливу особисто для себе;

-  засвоєння знань відбувається переважно під час активної діяльності учнів;

-  учень-особистість з власним досвідом,тому результативність навчання у значній мірі залежить від уміння використовувати індивідуальний досвід дитини,задовільнити потреби  кожного учня;

-  при застосуванні активних методів навчання важливою є стадія евокації,тобто актуалізації знань окремого учня,групи,класу в цілому;

-  сучасний урок-це продуктивний урок,на якому учень відтворює набуті знання при опануванні нового змісту;

-  ефективне навчання не може бути нудним;

-  на уроках школярі вчаться вчитися,бо неможливо всього навчити,але можна навчитися вчитися.Ось чому прогресивним методом є диференціація з індивідуальними програмами діяльності учнів;

-  важливою ознакою є надання школярам свободи вибору варіантів завдань,способів їх виконання,форм звіту за результатами роботи;

-  діти пам'ятають,що право вибору завжди має врівноважуватися усвідомленою відповідальністю за свій вибір;

-  на уроках оцінюють механізм творчості учнів,завдяки якому досягається результат;

-  найважливішим джерелом мотивації є потреби та інтереси самих учнів.

Ознаками особистісно орієнтованого навчання є:зосередження на потребах особистості;надання пріоритету індивідуальності,самоцінності;співпраця,співдружність,співтворчість між учнями та вчителями,удосконалення педагогічних відносин у бік їх відвертості,емпатійності,духовно-морального єднання з учнем;створення ситуації вибору й відповідальності;пристосування методики до навчальних можливостей дитини,актуалізація проблеми особистісного зростання особистості як основи її самостійності в оволодінні змісто освіти;стимулювання розвитку й саморозвитку школяра.

  У сучасному розумінні особистісно орієнтований підхід у освіті-це визнання учня головною діючою фігурою всього освітнього процесу,створення таких умов,у яких він знаходився б не в ролі виконавця або спостерігача,а був би повноправним автором своєї «життєвої позиції»,відповідальним за власні вчинки.

 Особистісно орієнтований освітній процес-це процес освіти(формування розвитку) особистості,основною метою якого є забезпечення інтеграції керованого розвитку й саморозвитку конкретної особистості й суспільства.У даному контексті поняття особистості виступає ідеальним результатом інтеграції тенденцій розвитку індивідуальності як складної системи й тенденцій розвитку соціуму.Іншими словами,особистісна орієнтація освітнього процесу-це не «поєднання»двох традиційно суперечливих підходів,а їх змістова та процесуальна інтеграція.Вона має спиратися на розуміння того ,що на сучасному етапі розвитку людства мета благополуччя індивіду й цілі суспільства більше збігаються,ніж суперечать одне одному.

 70.Назвіть форми організації контролю навчання.

Форми організації контролю навчання-засоби визначення якості досягнутих результатів.З боку вчителя:фронтальний,груповий,індивідуальний,комбінований контроль.З боку учнів:самоконтроль,взаємоконтроль.

71.Що таке якість знань учнів?
Якість знань-це характеристика результатів засвоєння знань,що включає різні ознаки:повноту,глибину,усвідомленість,систематичність,гнучкість,конкретність,узагальненість,які виявляються через багатоаспектний аналіз результатів засвоєння і застосування знань.